Кетрин Фишер. «Инкарцерон»
"Ты отец мой, Инкарцерон. Я рожден из твоей боли.
Вместо костей - сталь, вместо вен - провода.
Вместо сердца - стальная клетка..."
Все як завжди почалось з обкладинки. Гуляю я собі спокійно по просторах Інтернету, шукаю що б почитати і ось бачу її. Дивовижна обкладинка книги британської письменниці Кетрин Фишер змусила мене зупинитись і прочитати анотацію. Варто сказати, що вона заворожила мене ще більше.
Сама ідея світу-в’язниці здалась мені просто неймовірною.
Отже, як ви уже зрозуміли, дія відбувається у велетенській, живій в’язниці. Тут живуть нащадки давно викинутих з реального світу злочинців. Вони діляться на групи і намагаються вижити. В одній з таких общин ми знайомимось з головним героєм Фіном. Він син в’язниці, як його називають «співкамерники». Він майже єдиний тут, хто ще намагається влаштувати «Втечу».
Поряд з цією історією розкривається сюжетна лінія в реальному світі. Головною героїнею тут є Клодія – дочка наглядача Інкарцерону. Реальний світ не менш цікавий, ніж світ в’язниці. Тут діє строгий Протокол, який забороняє використання новітніх технологій. Який ніби повернув людей в середньовіччя.
Не важко здогадатись, що в ході роману два світи стикаються.
Кожна сторінка книги наповнена екшеном і загадками. «Інкарцерон» змушує читача хвилюватись за героїв, затамовувати подих і не зупинятись на прочитаному. Коли змушуєш себе відірватись від книги і закрити її, здається, що події будуть відбуватись самі собою. Здається що в’язниця знову змінить правила гри, поки тебе нема.
Кетрин Фишер змогла написати інтригуючи фантастичну історію, яка відкриває по новому такі поняття як «свобода», «в’язниця», «втеча» та інші.
Хоча є деякі мінуси. Наприклад одразу можна здогадатись хто насправді брат Каспара. А ще Кетрин Фішер могла б більш детально описати світ де панує Протокол, а саме історію його становлення.
Будемо сповідатись, що всі питання, які залишились без відповідей будуть розкриті у другій книзі серії.
– V